Россияне убегают со скоростью пассажирского самолета

Но есть зона «русского мира», где он получает полный комфорт и даже – расцвет. Как это не странно, но такие места имеют отнюдь не русские названия. Сегодня это Ницца, Антиб, Монакко, Лондон, Гонконг в конце концов, а воплощением прошлого русского мира является кладбище Сент-Женевьев-де-Буа.

Не только оно, конечно, но оно – в первую очередь. Самые талантливые и знаменитые русские инстинктивно стремились подальше от исконности и духовности. Причем, это было как при совке, так и до него, а уж тем более – после него. Сообщает Всем! Всем! Всем! со ссылкой на  Обозреватель, Украина

То, что выстроено на родине, у этих русских вызывало широкую палитру чувств — от страха, до омерзения. Широкая русская душа находила уют, комфорт и вдохновение в тысячах километров от ближайшей границы России. Причем, чем дальше от нее, тем более выдающихся успехов достигали бывшие русские.

фото:  Обозреватель, Украина
фото: Обозреватель, Украина

 

И тут возникает парадоксальная ситуация. Описывая исторические события России постпетровского периода, русскими называют людей, не имеющими ни капли местной крови. Шотландцы, немцы, французы, голландцы, которые и стали ядром науки, искусства и даже самой государственности России. Более того – авторами самого названия «Россия» и концепции необходимости изменения азиатской вывески «Московия» на европейскую «Россия», были иностранцы. Ту историю, которую сейчас используют как основу в России, написал тоже не русский, а наследник вельмож бывшего ордынского хана Кара Мурза или Карамзин.

Читайте также:   Украина в Минске поставила вопрос о возвращении Дебальцево под контроль правительства – Олифер

Да что там Карамзин, начиная с 19 века в жилах российских августейших особ уже не было ни капли русской крови, сплошь прусская, английская и прочая, но называли этих людей русскими потому, что те приехали жить в Россию и многие жили там до смерти. Традиция сохранилась и дальше. Уже при совке, а теперь и в РФ, русскими учеными, писателями, художниками и музыкантами считают ненавистных украинцев, евреев и прочих явно не русских людей. И снова же потому, что те жили и умерли в Питере или Москве. Небольшая поправочка, при совке эти люди обычно умирали в лагерях или расстрельных ямах, но там же, в исконных землях.

Все это к тому, что на упомянутом выше кладбище Сент-Женевьев-де-Буа, и не только там, похоронено такое огромное количество знаменитостей русского происхождения, что изыми их из нынешних учебников, и они останутся наполовину пустыми, а знаменитые музыканты, танцоры, певцы и ученые вынужденно получат исконную фамилию Путин, например. А ведь мы применили ровно тот же самый принцип, что сейчас и раньше применяют в России. Если творил и умер за кордоном, значит он – француз, американец, еврей или итальянец.

Читайте также:   В Украине самые высокие тарифы на свет – НКРЭКУ

В любом случае, прямо сейчас можно наблюдать привычный процесс. Все, кто имеет талант или способности, бегут из лепрозория со скоростью пассажирского самолета. Уже во Франции, Испании, Штатах или Китае они устраивают свой «русский мир» и живут вполне спокойно и обеспеченно.

Россияне привыкли доверять Путину, так тогда [sociallocker]пускай аккуратно покопаются и посмотрят, где он прикупил недвижимость, где имеют виллы его дочки и где находится то, что формально еще ему не принадлежит. Есть несколько фамилий, типа Тимченко, фирмы которых скупили очень много того, что де-факто принадлежит боссу. Но Путин вынужденно шифруется и это может оказаться не так просто. Но можно поступить проще и посмотреть тех, кто был в обойме Путина с самых его первых дней у власти. Просто следует посмотреть, где и как живут их дети и внуки, где они учатся, а потом – работают. Родители своим детям плохого не пожелают.

Читайте также:   Россия прекращает финансирование "ЛДНР" - СМИ

Так и получается, что школы, университеты и даже (внимание!) элитные военные училища под верх забиты отпрысками российских небожителей, которые ни под каким соусом не желают их возвращения в исконную и духовную Россию. Это потому, что они прекрасно понимают, что Россия – зона №2, а Англия, Франция и США – зона №3– повышенного комфорта, предсказуемости и спокойствия.

Из всего сказанного выше, можно сделать два вывода. Первый. Нести на штыках «русский мир» не имеет смысла. Получится как всегда – смесь хлева и помойки, а кроме того, местные жители затаятся до времени, а потом вырежут этот русский мир под корень.

Второй вывод. «Русский мир» может процветать там, где нет России. Она все портит. Посему, для процветания русского мира надо развалить этот позорный нужник, засыпать исконную выгребную яму и лет через 100 все будет как у людей.[/sociallocker]

Ранее сообщалось: Грузинские поклонники регби скандировали «Украина» во время гимна России (видео)

219 просмотров
←ЖМИТЕ "Рекомендую" и читайте нас на Facebook
Понравилась статья - жмите

НОВОСТИ ПО ТЕМЕ:

НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:

11 Comments on Россияне убегают со скоростью пассажирского самолета

  1. Отрывок из интервью Турчинова УНИАН:» У мене просто не було іншого вибору. Якби я почав просторікувати, когось умовляти, не робив би свою позицію жорсткішою, то не втримав би ситуацію. Це — з одного боку. З іншого боку, я часом змушений був і блефувати. Адже у мене парламент був абсолютно незахищеним. Два місяці поспіль Раду, на моє прохання, як колишнього начальника Штабу Майдану, охороняла одна з сотень Самооборони Майдану. Я попросив патріотично налаштованих хлопців не розпускати сотню і взяти під охорону парламентську будівлю, при цьому вони навіть не були озброєними. Іншого реального захисту у мене просто не було. Тому що тоді не було ні міліції, ні СБУ, ні армії. Одні втекли, інші вичікували — чим усе це скінчиться.»
    http://www.unian.ua/politics/1518493-oleksandr-turchinov-boyaguztvo-tse-strashniy-grih-potribno-vichavlyuvati-z-sebe-raba.html

  2. Кілька слів з інтерв’ю Олександра Турчинова журналістам УНІАН:»
    Правда в тому, що тягар відповідальності був справді неймовірним. Взагалі, об’єднання посад голови ВРУ і президента — це непросто, адже це — дві третини владних повноважень у країні. При цьому невеликий період часу, поки новий Кабмін не був сформований, я координував ще й роботу Уряду.»

  3. Уривок з інтерв’ю Турчинова УНІАН: » У мене просто не було іншого вибору. Якби я почав просторікувати, когось умовляти, не робив би свою позицію жорсткішою, то не втримав би ситуацію. Це — з одного боку. З іншого боку, я часом змушений був і блефувати. Адже у мене парламент був абсолютно незахищеним. Два місяці поспіль Раду, на моє прохання, як колишнього начальника Штабу Майдану, охороняла одна з сотень Самооборони Майдану. Я попросив патріотично налаштованих хлопців не розпускати сотню і взяти під охорону парламентську будівлю, при цьому вони навіть не були озброєними. Іншого реального захисту у мене просто не було. Тому що тоді не було ні міліції, ні СБУ, ні армії. Одні втекли, інші вичікували — чим усе це скінчиться.»

  4. Уривок з інтерв’ю Турчинова УНІАН: » У мене просто не було іншого вибору. Якби я почав просторікувати, когось умовляти, не робив би свою позицію жорсткішою, то не втримав би ситуацію. Це — з одного боку. З іншого боку, я часом змушений був і блефувати. Адже у мене парламент був абсолютно незахищеним. Два місяці поспіль Раду, на моє прохання, як колишнього начальника Штабу Майдану, охороняла одна з сотень Самооборони Майдану. Я попросив патріотично налаштованих хлопців не розпускати сотню і взяти під охорону парламентську будівлю, при цьому вони навіть не були озброєними. Іншого реального захисту у мене просто не було. Тому що тоді не було ні міліції, ні СБУ, ні армії. Одні втекли, інші вичікували — чим усе це скінчиться.»

  5. Уривок з інтерв’ю Турчинова УНІАН: » У мене просто не було іншого вибору. Якби я почав просторікувати, когось умовляти, не робив би свою позицію жорсткішою, то не втримав би ситуацію. Це — з одного боку. З іншого боку, я часом змушений був і блефувати. Адже у мене парламент був абсолютно незахищеним. Два місяці поспіль Раду, на моє прохання, як колишнього начальника Штабу Майдану, охороняла одна з сотень Самооборони Майдану. Я попросив патріотично налаштованих хлопців не розпускати сотню і взяти під охорону парламентську будівлю, при цьому вони навіть не були озброєними. Іншого реального захисту у мене просто не було. Тому що тоді не було ні міліції, ні СБУ, ні армії. Одні втекли, інші вичікували — чим усе це скінчиться.»

  6. Несколько слов из интервью Александра Турчинова журналистам УНИАН:» Правда в тому, що тягар відповідальності був справді неймовірним. Взагалі, об’єднання посад голови ВРУ і президента — це непросто, адже це — дві третини владних повноважень у країні. При цьому невеликий період часу, поки новий Кабмін не був сформований, я координував ще й роботу Уряду.»

  7. Кілька слів з інтерв’ю Олександра Турчинова журналістам УНІАН:»
    Правда в тому, що тягар відповідальності був справді неймовірним. Взагалі, об’єднання посад голови ВРУ і президента — це непросто, адже це — дві третини владних повноважень у країні. При цьому невеликий період часу, поки новий Кабмін не був сформований, я координував ще й роботу Уряду.»

  8. Кілька слів з інтерв’ю Олександра Турчинова журналістам УНІАН:»
    Правда в тому, що тягар відповідальності був справді неймовірним. Взагалі, об’єднання посад голови ВРУ і президента — це непросто, адже це — дві третини владних повноважень у країні. При цьому невеликий період часу, поки новий Кабмін не був сформований, я координував ще й роботу Уряду.»

Leave a Reply

Вход/Регистрация: